Отако...

Jul. 25th, 2017 07:54 pm
freya_victoria: (Default)
[personal profile] freya_victoria

Святослав Караванський "Секрети української мови"
"Конфуз із панею"

Дослідження наголосових моделів множини помагає вирішити деякі нерозв'язані питання українського мовознавства. До таких проблем належить питання: чи відмінюване слово пані?

Це питання порушив не мовознавець і не академік, а щирий український патріот Микола Климишин, що оприлюднив у пресі вільного світу статтю на цю тему. Щоб увести в курс діла читача, переказую зміст статті М. Климишина ("Гомін України", Торонто, ч. 24, 10 червня 1981 р.).

М. Климишин слушно поставив питання "Чи слово пані дійсно невідмінюване?". Він наводить такі приклади з літератури:

М. Рильський, Переклад "Пана Тадеуша" А. Міцкевича ("Дніпро", Київ, 1964)

"Пан Тадеуш з панами і панями..." (стор. 128)

"І хоч я з панею хотів би..." (стор. 319)

Read more... )
freya_victoria: (Default)
[personal profile] freya_victoria
"У 1950 році в СРСР було видано 43 100 назв книжок тиражем 821 мільйон примірників, з них російською мовою 30 482 назви тиражем 640 391 000 примірників, тобто 71 % назв і 78 % тиражу. А мовами неросійських націй, що становлять трохи менше 50 % всього населення СРСР, було видано лише 29 % назв і 22 % тиражу виданих у СРСР книжок! Хіба не красномовні цифри? Але найнеподобніше те, що в наступні роки ця диспропорція зростала, і в 1963 році друк російською мовою становив уже 75 % назв (58 158 з 77 600) і 81,4 % тиражу (1 026 934 000 з 1 262 000 000), а мовами всіх неросійських народів — лише 25 % назв і 18,6 % тиражу! Хіба це не страхітливе свідчення фактичної нерівності культур?"


"А ось дані про підручники. Для початкових та середніх шкіл 1960 року було видано 229,9 млн. примірників, з них мовами неросійських народів — 65,9 млн. прим., або 28,7 %, в той час як питома вага неросійських народів у всьому населенні СРСР тепер — 45,4 %. Для вищих шкіл було видано 1960 року 27,9 млн прим., з них мовами неросійських народів тільки 2,1 млн прим., або 7,5 %. Як бачимо, диспропорція колосальна."


Read more... )

Меріксмас і великі

Jul. 24th, 2017 03:32 pm
maryxmas: (be_mine)
[personal profile] maryxmas
beresa

і забанив. бо я наїхала на Чаплигу :)
freya_victoria: (Default)
[personal profile] freya_victoria
1965 Іван Дзюба наважився надіслати цей текст керівництву Компартій УРСР і вищому радянському керівництву до Москви... Надздвичайно смілива людина!


"Є величезна політична і психологічна різниця між загальним об’єднанням людства, народів у "вселюдство", тобто між асиміляцією націй на вселюдській основі, і асиміляцією одної нації іншою, поглиненням однією нацією інших, асиміляцією кількох націй на базі однієї національної культури.
Першу ще можна розглядати як плодотворну перспективу і позитивний фактор, як прогрес (хоч багато видатних мислителів, у тім числі й марксистів, вважають, що й це було б величезним регресом для людства; цю дуже обгрунтовану думку Потебня свого часу коротко висловив так: "Якби об’єднання людства за мовою і взагалі за народністю і було можливе, то воно було б загибеллю для людської думки, як заміна багатьох почуттів одним"). Та й взагалі імператив про майбутнє "неминуче" злиття націй є дуже проблематичним, науково необгрунтованим прожектерством, і "марксистам" слід би брати приклад з Маркса, який полишав на розсуд майбутніх поколінь проблеми, для розв’язання яких бракувало історичного досвіду.
Що ж до другої — асиміляції на базі однієї національної культури, — то вона тотожна колоніалізмові (бо наперед позбавляє інші народи основної умови рівноправності — рівноправного внеску в загальнолюдську культуру, прирікає на культурне утриманство з усіма наслідками, що випливають звідси для психологічної природи людей цієї нації та їхнього відповідного становища в суспільстві).
"Асиміляція" першого роду, власне, і не може бути названа асиміляцією, а є всесвітнім об’єнанням людства; тут принаймні ні одна нація не буде ображена, бо всі однаково втрачають і здобувають. Асиміляція другого роду і є, власне, асиміляція; вона неминуче є глибокою історичною несправедливістю щодо асимільованих націй і вирізьблює в них невитравні сліди гіркоти, але й нації асимілюючій приносить не добро, а лихо — поступовий внутрішній розклад її культури, тягар заподіяних — хай і несвідомо — несправедливостей. Вона ніколи і ніде не ставала і не стане надійним фундаментом для дружби народів, а здатна тільки роз’єднувати їх, породжувати недовіру і ворожнечу."
Read more... )
freya_victoria: (Default)
[personal profile] freya_victoria
 "З давньої і недавньої історії відомо, що в Україні "націоналістом" вільно було називати всякого хто мав елементарну національну гідність, хто турбувався долею української культури й мови, а то й просто всякого, хто чимось не догодив якомусь російському шовіністові, "великорусскому держиморде"

З листа Івана Дзюби до керівництва Компартії УРСР, 1965 р.

Іван Дзюба, 1998

Jul. 23rd, 2017 08:52 pm
freya_victoria: (Default)
[personal profile] freya_victoria

З переднього слова до перевидання книжки "Інтернаціоналізм чи русифікація?"
"На жаль, у мовній сфері ніякі арґументи ні на кого не діяли, не діють і ніколи не діятимуть. Узвичаєна практика — тут вищий закон, рутинна потреба — священна мірка. Тобто, це справа емоцій, житейського інтересу, ледачкуватої зручності (коли брати на рівні особистості, а не на рівні державної політики). І лише інколи — совісті, почуття справедливості — для тих, у кого вони є. Але мало хто за рутинним, освяченим звичкою нехтуванням української мови, за зручністю і вигідністю особисто для себе такої ситуації — здатен побачити довготривалий історичний злочин, глибоку травму національного організму. І ще менше таких, хто вгадує власну вину за цю історичну кривду, навіть попри особисту непричетність. Більше таких, хто склав собі уявлення, що для свого комфортного самопочування у світі мислі та культури він зовсім не потребує української мови, що українська периферія цього світу його не має цікавити. Хай, мовляв, українська культура спершу досягне такого і такого-от рівня... (залишаю осторонь питання про те, що дуже часто у такий спосіб просто блефують особи, які не мають жодного уявлення про культуру взагалі — ні про яку). Споживачів цікавить тільки якість товару. Але ж культура — не просто товар, а співтворчість, співтворення. Тож катастрофічно, коли питання про власний внесок і власну відповідальність не сприймається, як і моральна проблема, що криється в цьому самовідстороненні."

maryxmas: (manamana)
[personal profile] maryxmas
вперше за ті роки, що я звідти переїхала, я ходила центром і зі мною ніхто не вітався. донедавна я не могла прийти центром, щоб зі мною не привіталася хоча б одна людина -- а тепер все. або роз"їхалися, або заубли.

поїздка була ще та.
коли ми їхали туди, я поплутала дні на квитках -- і ми приїхали на вокзал із запізненням на добу. вперше в житті зі мною сталася така халепа.
варіантів було два -- повертатися додому -- або добиратися якось інакше, бо в Луцьку нас вже чекали.
і ми з малою в руках і всіма клунками понеслися шукати маршрутку. по дорозі ледве не загубила годинник. знайшли маршрутку -- і маршруткою доїхали. під проливним дощем і розповіді дядька в салоні, як він четверту добу їде в Ковель з Єкатєрінбурга.
маршрутка була на Ковель, і маршрутчик поїхав центром -- висадив нас в 20 метрах від будинку моїх батьків, так що ми приїхали на годину раніше за той поїзд, на який не потрапили.
в Луцьку ж тим часом пройшов буревій -- і у нас у дворі дерево впало на електродріт, зламавши два стовпи. в результаті весь перший тиждень наш в Луцьку світло то було, то не було. відповідно, світла не було і в медцентрі, в якому ми хотіли пройти обстеження малої для довідки в садочок -- бо вона об нас нудиться і хоче в колектив.
в результаті ми їздили робити термінову роботу в село до тітки -- в неї є інтернет і світло -- і котики, за якими бігала мала.

ми планували там пробути тиждень -- а просиділи три. останній тиждень -- через те, що не могли купити зворотні квитки на Київ на поїзд. (бо той, що йде з Києва на Луцьк вдень, на Київ повертається вночі. я не готова сидіти шість годин в електричці вночі -- у вагоні, в якому нема жодної розетки для компа)

зате малу нагуляли донесхочу -- і в зоопарк три рази, і на атракціони, і в кіно на Нікчемного мене-3, і на річку, і на дитячу залізницу, і в замок -- де тільки могли -- і в парк кожного дня -- качок годувати і по деревах лазити.

зі.
в мене після Луцька традиційно якийсь час душа не на місці. я орщгубила там друзів і компанію -- і так і не зібрала собі товариства тут. я не зробила кар"єри там -- і не роблю її тут.
і так мене перешибає ностальгією і жалем за тими роками в універі і одразу після них.
моє життя позбавлене сенсу -- і мені від того тоскно і сумно.

(no subject)

Jul. 21st, 2017 10:31 am
0lenka: (Default)
[personal profile] 0lenka
Куда ж они денутся без нашего рынка, ко-ко-ко (с).
https://www.siemens.com/press/twitter/crimea.htm
Запаслась попкорном.
maryxmas: (manamana)
[personal profile] maryxmas


зі.
щиро сподіваюся, цього разу вони утримаються від жартів про анальний секс.

Гість

Jul. 17th, 2017 09:28 pm
irenetrix: (Default)
[personal profile] irenetrix
Дмитро Кулеба (Постійний представник України при Раді Європи) у себе у тві написав: «У нас в Постпредстві гість» і запостив фотку лелеки. Йому якась дівчина пише: «Мабуть, приніс комусь малятко :-)» Він відповідає: «Головне, щоб не усім одразу)» :D
irenetrix: (Default)
[personal profile] irenetrix
Пам'ятаю, колись ми, КУМівці (Клуб української молоді) проводили років 10 тому на Хортиці фестиваль україномовної пісні "Бардівська ватра". Вночі з пляжу підтягнувся тіпочєк. слухав-слухав біля вогнища пісні під гітару, потім почав плакати, потім витяг ніж, вигукнув: "Сукі, что ви са мной дєлаєтє!" і почав за нами ганятися. (с) Олесь Барліг

Сюрреаліст, певно, Бретона начитався, хотів акт чистого мистецтва ізобразіть. (с) Андрій Мирохович

Profile

feminism_ua: (Default)
Свобода, рівність, сестринство

May 2017

S M T W T F S
 123456
78910111213
14151617181920
2122 2324252627
28293031   

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 26th, 2017 06:45 pm
Powered by Dreamwidth Studios