[identity profile] freya-victoria.livejournal.com
Originally posted by [livejournal.com profile] morreth at Створила мем
Кого заманало ниття "Мущін дискримінують!" - користуйтеся.

[identity profile] freya-victoria.livejournal.com
"Дискримінація жінок на війні - це велика стіна. Проте, всі стіни падають. Якби чоловіки, які прийняли рішення воювати, стикалися з такою ж дискримінацією, як і жінки, то на фронті взагалі нікого не було б", - вважає керівниця Центру підтримки аеророзвідки Марія Берлінська.

[identity profile] freya-victoria.livejournal.com
Originally posted by [livejournal.com profile] morreth at ФОНД Дианы Макаровой: Про книгу Діани Макарової "Сектор V. Захалявна книжечка дикого волонтера&
Originally posted by [livejournal.com profile] podzvin_14 at ФОНД Дианы Макаровой: Про книгу Діани Макарової "Сектор V. Захалявна книжечка дикого волонтера".
- А напиши об этом книгу! - это слышит плюс-минус каждый пишущий блогер, фейсбукер, любой, кто даёт хронику событий, или цепь зарисовок.
Некоторые издаются.

- Леди, а когда будет ваша книга ОБ ЭТОМ? - я тоже слышала такое часто.
Я кивала, что-то бормотала в ответ - тем временем неслась вперёд, по фронту и по тылу, и снова по фронту, до книг ли нам в нашей гонке, в нашем графике?

Но рукописи были сданы в заботливые руки (хорошее слово рукопись, хотя кто сейчас пишет, всё больше клавиатуру гнобим)
Но работа уже началась
и Юля Оскольская, наш выпускающий редактор, уже дралась со мной за каждую главу, за каждую буковку...

- Юля, выбрасывай беспощадно!Read more... )дальше слово Читателю.

Так и жили.
Я носилась по фронту, Юля Оскольская и издательство "Баловство" имели здесь тот ещё фронт, работая над книгой.
И вот она выходит.
Она двуязычная - там русский и украинский языки переплетены так, что даже название идёт на двух языках.
Она об Украине - моей истерзанной Украине первых полутора лет войны.
Она о Майдане, и Майдан мой проходит в книге красной линией.
Она о войне, тяжёлом деле - но, я надеюсь, что улыбка там идёт рядом с нашей тяжёлой работой.
- Ух ты. И о войне, и поржать есть над чем. - сказал Некто, третий читатель причёсанной рукописи.

Слово Юле Оскольской, выпускающему редактору:
- Итак, книга, которую мы делали полтора года.
Книга, которую мы задумывали как лирический справочник, и которая выросла - я бы сказала, что в роман, но это не роман, это вполне себе основательный чистой воды эпос. И он прекрасен.
Книга беззастенчиво честная - как, собственно, и ее автор.
Diana Makarova
"Сектор V. Захалявна книжечка дикого волонтера".
Уже буквально через 10 дней, на Арсенале и далее везде.


А вас, мои читатели и мои соратники, мои друзья и просто наблюдающие с симпатией (пусть даже с антипатией), вас всех, кто когда-нибудь связывал своё имя с именем Ф.О.Н.Д.а Дианы Макаровой - тех, кого называю я фондёрами, если даже фондёры эти ни разу не были в Ф.О.Н.Д.е

я просто прошу о репосте.
по той простой причине, что писала не о себе, и не совсем о Ф.О.Н.Д.е - а о вас. В первую очередь о вас, жители Страны Волонтёров.
И о бойцах нашего фронта - в первую очередь о них, украинцах, стоящих на форпосте - востоке нашей страны.

Спасибо, люди.

https://www.facebook.com/fondDM/posts/1732256427033128?ref=notif¬if_t=notify_me_page¬if_id=1460447142499191

Страница на Facebook посвящена книге Дианы Макаровой "Сектор V. Захалявна книжечка дикого волонтера" и будет отражать все события, связанные с нею.

Реквизиты Ф.О.Н.Да Дианы Макаровой.
[identity profile] freya-victoria.livejournal.com
Оригинал взят у [livejournal.com profile] vaenn в і про "жіночу" Другу світову

Завдяки тому, що зі мною наполегливо ділилися враженнями від читання мемуарів Маннергейма, я – зненацька! – дізналася про існування Lotta Svärd і вкотре переконалася, що історія кружляє-таки дивними манівцями. Ні, воювати в прямому сенсі в першій половині ХХ століття фінок  не брали. Але виконання “ісконно жіночих” функцій організували з розмахом.

У вікі-телеграфному стилі: “лотти” – це жіноче парамілітарне об’єднання, що існувало з 1918 по 1944 роки. Створене воно було заради того, щоб годувати, лікувати, забезпечувати вояків шюцкора. “Ну просто як тисячі наших волонтерок”, – вигукнула я. Та під час Зимової та Другої світової функції “лотт” розширилися (до участі ПВО-бригадах включно), як і їхня кількість. На кінець війни для Фінляндії “лотт” було під 240 тисяч жінок, що складали найбільшу в світі (стверджує Вікі) допоміжну добровольчу службу.

Маленьке продовження та трішки фоток - де й завжди.
[identity profile] umklaidet.livejournal.com
Оригинал взят у [livejournal.com profile] avmalgin в Красная армия всех сильней. Ко дню 23 февраля
Оставшихся в живых ветеранов войны осталось действительно не так много.

рабичев

Леонид Николаевич Рабичев родился в 1923 году в Москве. Старший лейтенант запаса. В 1942 году окончил военное училище. С декабря 1942 года лейтенант, командир взвода 100-й отдельной армейской роты ВНОС при управлении 31-й армии. На Центральном, Третьем Белорусском и Первом Украинском фронтах участвовал в боевых действиях по освобождению Ржева, Сычевки, Смоленска, Орши, Борисова, Минска, Лиды, Гродно, в боях в Восточной Пруссии от Гольдапа до Кенигсберга, в Силезии на Данцигском направлении участвовал во взятии городов Левенберг, Бунцлау, Хайльсберг и других, в Чехословакии дошел до Праги. Награжден двумя орденами Отечественной войны II степени, орденом "Красная Звезда", медалями. Член Союза художников СССР с 1960 года, член Союза писателей Москвы с 1993 года, автор тринадцати книг стихов, книги мемуаров.

Фрагмент из его книги
"Война все спишет. Воспоминания офицера-связиста 31-й армии. 1941-1945":

Да, это было пять месяцев назад, когда войска наши в Восточной Пруссии настигли эвакуирующееся из Гольдапа, Инстербурга и других оставляемых немецкой армией городов гражданское население. На повозках и машинах, пешком – старики, женщины, дети, большие патриархальные семьи медленно, по всем дорогам и магистралям страны уходили на запад.

Наши танкисты, пехотинцы, артиллеристы, связисты нагнали их, чтобы освободить путь, посбрасывали в кюветы на обочинах шоссе их повозки с мебелью, саквояжами, чемоданами, лошадьми, оттеснили в сторону стариков и детей и, позабыв о долге и чести и об отступающих без боя немецких подразделениях, тысячами набросились на женщин и девочек.

Осторожно, триггер: насилие )

ОТСЮДА
[identity profile] umklaidet.livejournal.com


Это надо знать и передавать поколениям, чтобы такого больше никогда не происходило.

Станислава Лещинска, акушерка из Польши, в течение двух лет до 26 января 1945 года оставалась в лагере Освенцим и лишь в 1965 году написала этот рапорт.

Осторожно, триггеры - убийства, насилие )

Источник
[identity profile] maryxmas.livejournal.com
знаєте, що спільного між українцями і сепаратистами?
ненависть до жінок.
правда, одні про неї говорять, а інші за нею діють.

от дивіться, Скрябін:
Скрябін про Путіна: Це баба, та й то не справжня, а гумова
з відповідними рухами:


немає більшого приниження для чоловіка, ніж порівняння з жінкою, бо саме буття жінкою принизливо.
немає більшого приниження для чоловіка, ніж грати в сексі роль жінки, бо роль жінки в сексі -- бути приниженою.

і щоб принизити націю (читай, її чоловіків) -- гвалтують їхніх жінок (бо жінки -- це така колективна власність нації, читай -- чоловіків)

приклади:
Read more... )

я вже писала про згвалтування на війні -- мало того, що згвалтувати людину значно легше, ніж вбити -- в кожному збройному конфлікті жінки стають розмінною монетою пропаганди і колективним тілом нації-супротивника, з якого можна знущатися озброєним чоловікам -- бо це не лише демонстрація влади і власної крутості (в особин позбавлених совісті), а й акт примусу до насильства тих, в кого совість ще лишилася -- і в такий спосіб формування кругової поруки.

і я була здивована, що так довго не було повідомлень про згвалтування -- при тому, що решта подій розвертається доволі швидко.
вже пробігало в новинах, що українські військові вдаються до тортур.
я дуже сподіваюся, що вони не почнуть гвалтувати (як це було минулого разу -- в попередню світову)
[identity profile] maryxmas.livejournal.com
Originally posted by [livejournal.com profile] podzvin_14 at У батальйоні "Донбас" є жіноча група. Дівчата, що пройшли Майдан, готуються до бойових дій на Сході.
Зараз у батальйоні "Донбас" є жіноча група. Дівчата, що пройшли Майдан, готуються до бойових дій на Сході. Через пару днів вони поїдуть ...

[identity profile] umklaidet.livejournal.com
via [livejournal.com profile] kirulya
Оригинал взят у [livejournal.com profile] shaon в Женщины - генералы ЦАХАЛа

В Израиле общественное мнение считает естественным продвижение женщин на вершины военной иерархии. За последние годы генеральские звания были присвоены более чем двадцати офицерам-женщинам.

Orna Bar



Генерал Орна Барбибай - начальник Управления кадров Генерального штаба ЦАХАЛа


Read more... )
[identity profile] umklaidet.livejournal.com
>Оригинал взят у [livejournal.com profile] sadalskij в На месте ее казни в тетрадке со стихами было найдено одно стихотворение

В июле 1942 года в составе выездной редакции ростовской газеты "Молот" Елена отправилась в командировку в один из районов области. В августе в станице Ремонтное со всеми материалами редакции была схвачена гитлеровцами и убита. Как она погибла, стало известно лишь через 20 лет: сначала у нее на глазах расстреляли отца и мать, потом заставили рыть для них могилу. На следующий день, сняв с нее всю одежду, приказали рыть могилу для себя. Хотели поставить на колени и выстрелить в затылок, но она не встала и приняла пулю в лицо.
Read more... )
[identity profile] umklaidet.livejournal.com
Оригинал взят у [livejournal.com profile] dervishv в Легенда морской пехоты Екатерина Демина
IMG_8860-1.jpg
Сегодня днем я специально поехал на одно мероприятие, чтобы еще раз пофотографировать знаменитую Екатерину Илларионовну Дёмину.
Read more... )
[identity profile] maryxmas.livejournal.com
Originally posted by [livejournal.com profile] gohatto_n at Вишкіл в Українській резервній армії (крізь гендерні окуляри)

Я щойно повернулася з триденних занять на полігоні у складі УРА (української резервної армії). Враження дуже-дуже позитивні, я в ейфорії.

Як ми туди потрапили
Проривалися ми в УРА з "боєм". Через свою стать, звісно ж. Є така неймовірна людина, як Олена Бондаренко, під проводом якої я колись їздила у прес-тур до Польщі. І от ця жінка виявилася згустком енергії і життєвої сили. Вона постійно хотіла знайти собі якесь практичне застосування, навчитися стріляти, об'єднатися з іншими бійцями і патріотами, аби не бути одиноким воїном. Коли Меллон розповіла, що записалася "в партизани", а потім ще й зводила мене на медичну підготовку від УРА (яка була проведена на найвищому рівні), то ми всі різко захотіли і собі втсупити до лав партизанів. Тільки я поїхала в Польщу, і не встигла, а ось Олена пішла і записалася, пославшись на мене )))
Минав час, скрізь була інформація про вишколи і вогневу підготовку, а нас ніхто не кликав ні на які навчання. І от, наскільки я розумію, Олена пішла в штаб УРА і почала брати тамтешніх координаторів "ізмором", мовляв, візьміть нас на вишкіл! І так переконливо це робила, що, зрештою, добилася того, що пообіцяли взяти двох дівчат на волонтерку (а волонтерам, в нагороду, дадуть постріляти). І от Олена подзвонила мені, і ми пішли в штаб уже разом, і там дізналися, що є шанс потрапити у основний склад УРА (бо якісь хлопці відмовилися в останній момент). Все вирішувалося буквально з сьогодні на завтра, і ми дуже попросили нас взяти. Координаторка Таня поставилася з розумінням, і записала нас у основний склад! Ми зібрали речі, і буквально наступного дня поїхали на полігон у Капітанівку.

День 1. Волонтерка.
Перший день ми відпахали так, що руки і ноги відвалювалися. Ми з Оленою одразу сказали "Только не в терновый куст!" "Тільки не на кухню!". Олена з нелюбві до кухні, а у мене нелюбов ще підсилювалася вавкою на тему боротьби зі стереотипами. Тож ми цілий день прибирали будівельне сміття з "казарм" (2 поверхи намінуточку) і підмітали за сміттям. Втомилася я просто до стану дрів... аж пожаліла, що на кухню не пішла, якщо чесно.

DSCF2590

Ще було два телеканали, які так і вилися довкола нас. Ну так, це ж "по улицам слона водили", дівки на військовому вишколі, ека нєвідаль! До речі, іноземні журналісти до нас не чіплялися, явно у них не було такого розриву шаблону, як у наших.
СТБ дуже хотіло зняти, як ми з Оленою стріляємо. І от керівник, як він каже, "нарушаючи всі правила", допустив нас, непідготовлених, до стрільбища..
Я дуже боялася стріляти. Думала,мені плече виб'є віддачею. Але, як виявилося, СКС віддачі не має.
З переляку ми вибили: я 25 очок, а Олена - 21. Красиво так на камеру, ахахахах)
Цей свій результат я так і не змогла повторити, на жаль.

День 2.
У всіх день почався о 7 з зарядки. А ми, як мажорки, приїхали на 8:30, бо ночували в Києві. Нас поділили на два "взводи", призначили командира. Ми дуже хотіли в перший взвод, бо там були наші добрі знайомі зі вчорашнього дня, але нас визначили в другий взвод. Мені він здався якимось... аж надто різношерсним, але потім я дуже прониклася почуттям братерства, якщо чесно).
Навчання наші чоти проходили окремо. У нас за програмою була медична підготовка (упор пані лікар робила в те, чого НЕ МОЖНА робити), далі - бойові мистецтва, потім - вогнева підготовка. На бойових мистецтвах вивчали удари, захисти від ударів, захист від удару ножа, вивільнення від захвату, удари зброєю (АК). На вогневій підготовці вивчали вогневі позиції, розбір і збір калаша, а також стріляли з позиції лежачи без упору на відстань 50 м. У перерві між заняттями вчилися марширувати :))

1795794_732765656754712_242734901_o

Read more... )
[identity profile] maryxmas.livejournal.com
Originally posted by [livejournal.com profile] dymmar at Україна: синдром згвалтованої
Зазвичай я вів цей щоденник російською з прагматичних міркувань - для того, щоб зробити ширшою його аудиторію. Але зараз я хочу сказати дещо, що стосується виключно українців.

Друзі та співвітчизники, треба визнати просту річ. Нас згвалтували. Всю країну. Навіть тих, хто думає, що це нормальний секс по любові - вони просто ще не второпали, що воно було. Але більшість з нас це розуміє, а пізніше зрозуміють і інші. Тому наш гнів, розпач, та сором з цього приводу - цілком природні.
Read more... )

Додам, що багато хто і без всяких настанов робить саме це, тому звертаюся я саме до тих, хто не знає що робити. Оце саме й робіть, а не сидіть на дивані і не читайте безупинно новини, поринаючи у вир безнадійності, сподіваючись, що от-от хтось прийде і розрулить ситуацію. Немає на кого сподіватись - тільки на себе і на подібних до себе. Сподіватися на краще ніхто не забороняє, але краще приходить лише до тих, хто готовий до найгіршого.
[identity profile] russell-d-jones.livejournal.com
Среди всей лжи Советского Союза (а у этой страны и гимн был полностью из вранья) самым подлым было - представлять Великую Победу как победу мужчин. А из женщин - Санитарка, Скорбящая Мать и аллегорическая Родина. Они есть на Мамаевом Кургане и в головах соотечественников. Условно-обслуживающие фигуры. Такой вот акцент.

Замысел был прост, и он удался: в Союзе удалось затормозить развитие гендерного равноправия. Вместо роста женского самосознания - как это произошло в Европе после Первой Мировой - регресс. Потому что на десять девчонок по статистике девять ребят. Те, кому не нашлось женихов, должны были тосковать по тяжёлой женской доле. Другого варианта для них не предусматривалось.

Таким образом была законсервирована ситуация, при которой официально, плакатно, теоретически - все равны, а на практике сохраняется главное условие патриархального общества: зависимое положение женщин.

Read more... )
[identity profile] maryxmas.livejournal.com
давно збиралася написати.

на минулому тижні у фейсбучику пробігло одне повідомлення -- про те, що в Криму зелені прибульці в когось в знайомих зґвалтували дочок. двоє дівчат, 16 років. міліція відмовляється приймати заяву, зробити нічого не можна.
пізніше ця новина з"явилася на якомусь дивному ресурсу, який типу проти злочинності, але на ньому багато різного ступеню паскудності текстів, зокрема, і вельми гомофобних. тепер там йдеться не про двох дівчат, а про двадцять.

чому я не перепощую цю інформацію.

є така книжка -- "Проти нашої волі" Сюзан Браунмілер. я прочитала її десь в середині 2000 -- і вона винесла мені мозок. це документально-історичне дослідження зґвалтувань як механізму контролю і утиску жінок протягом історії людства. окрему увагу авторка приділяла зґвалтуванням як знаряддю війни.
і вона зауважила таку цікаву штуку:
перед початком війни і на самому початку бойових дій кожне зґвалтування ворогами наших жінок (ну ви ж розумієте, жінки -- це такий спільний суспільний ресурс, ґвалтувати їх чи примушувати до сексу маємо право лише ми, громадяни цієї нації, читай, чоловіки) фіксується, роздмухується і вішається на прапор, щоб надихати наших вояків захищати наших жінок (а по факту нашу владу).

бо для жінок в умовах війни в зоні конфлікту шанси бути зґвалтованими що своїми, що чужими чоловіками не сильно відрізняються. але воєнна пропаганда про це не говорить.
вона говорить -- оці злі чоловіки ґвалтують наших жінок! треба їх повбивати!


тобто біль і страждання жінок використовують для підживлення воєнного конфлікту.

після закінчення війни про зґвалтованих чужими жінок не згадують -- або витісняють на них своє почуття провини і карають типу за "колабораціонізм".
а про тих жінок, яким не пощастило і їх зґвалтували свої -- там взагалі дуже сумно. їхні шанси покарати їхніх ґвалтівників нульові.
(жахливі приклади з історії, я сподіваюся, ви згадаєте самі -- а нє, то запитайте, я розповім)

я це до чого.
щойно з"явиться будь-яка достовірна інформація про випадки зґвалтувань -- повідомлення від самих жінок, заяви їх родичів, повідомлення міліції -- я їх перша перепощу, і підніматиму цю тему мірою моїх сил.
а поки цього не сталося -- я не хочу, аби жінок використовували -- вкотре! -- не то як моркву перед носом в вояків, не то в батіг, яким їх женуть в бій.

і тим більше я не хочу робити рекламу сумнівним ресурсам, які цих жінок вже використовують, заманюючи відвідувачів сторонніми фото побитих жінок.
[identity profile] maryxmas.livejournal.com
Olena Maksymenko

Квіти, Автомайдан у Миколаєві, Автомайдан у Києві... море листів, телефон розривається... іноземне телебачення, що знімало наш приїзд... ТАМ було спокійно, я навіть ледь бонусом по писку не одержала за його незворушний вираз ("Сматрітє, ета сука даже нє моргнула, кагда стрєлялі... она особо жестока, с нєй нада разабрацца!"), а тут накриває... трусяться руки, картинки-спогади навалюються лавиною, неможливо ні спати, ні їсти. У мене забрали всі посвідчення, камеру, і два диктофони - все те, що слугувало джерелом фрілансерського хлібу, волосся потворно обрізали ножем, але все це маячня, здається, я ніколи не відчувала такого щастя, як від цієї нічної траси, від (реально, не метафорично!) п*янкої свободи, і латиноамериканських мотивів в колонках, і ста порцій кави з придорожніх кав*ярень... і від того, що ЖИВИЙ. Хоча багато разів могло статися інакше.

У "Главкомі" організували прес-конференцію для залучених у пошуках нас. Кликали й нас. Але мої супутники хочуть робити її разом, коли доїдуть дівчата, скорше за все, сьогодні ввечері.

Ще раз - друзі, спасибі, що ви в мене є. Трои видихну, і з усіма зустрінуся, зберу все до купи, і постараюся віддячити кожному особисто!))
[identity profile] idle-user.livejournal.com

Крим – не Майдан. Тут не можна спуститися з Інститутської, пройти через Майдан Незалежності й перейти на Грушевського, щоб оперативно перевірити інформацію.

Відстані вимірюються – 100 км плюс: Керч, Феодосія, Євпаторія, Сімферополь...

Тут немає єдиної бази (на кшталт, КМДА чи Українського Дому), куди можуть "співчутливі" мешканці Криму приносити їжу, ліки, теплі речі, гроші. Тут немає єдиного координаційного центру, звідки б виходили чіткі команди по організації громадських активістів, волонтерів чи знову-таки співчуваючих – яку військову частину їхати блокувати, куди везти їжу, кому надати машину тощо.

Утім, хаотично, оперативно, навпомацки, як у темряві, організовуються десятки ініціатив допомоги Криму. Різні люди – за віком, національністю, родом занять, переконань, політичних уподобань – стають на захист не тільки рідного дому і своїх близьких, а цілісності всієї України.

Захист ведеться за кількома напрямками: інформування населення Криму і України в цілому про події на півострові, чергування мирними жителями військових частин, допомога родинам військових, пошук житла сім’ям, які вирішили на час "конфлікту" виїхати з Криму, організація мирних акцій протестів, сприяння в роботі вітчизняних і зарубіжних журналістів.

Живим щитом

"Звичайні" жителі демонструють "надзвичайну" мужність. Хоча вони так не вважають.

"Уже втомилися боятися і немає сил мовчати, – у телефонній розмові розповіла Ольга Грекова, учасниця руху "Жінки Криму за мир".

увесь текст )

вже є переклад російською дякуючи [livejournal.com profile] rakugan

[identity profile] kelpai.livejournal.com
Из прекрасного репортажа Антона:

... к тому времени мы возвращаемся к части, из части к нам выходят Елена и Марина, 20минутный разговор о происходящем, Марина служит уже почти 20ть лет, девчёнки молодцы, держаться, рассказали что "Зелёные человечки" вчера большинство село в свои камазы и уехало, раньше их было сильно больше, снайперы, пулемётчики, периодически приходили с просьбой "сложить оружие и сдаться" в целом всё нормально, на большее "Зелёные человечки" не идут, просто находятся постоянно рядом, но для "психологического" давления и этого предостаточно, сказали еда, одежда, всё есть, в воинскую часть месяц назад прислали курсантов из Житомира, молодых пацанов, они тоже держаться и помогают чем могут, хотя им страшно, Камандир сказал что всё понимает и кто хочет уйти, может уйти, не ушёл ни один.


(с)http://1200-dpi.livejournal.com/
еще две фотографии )

Profile

feminism_ua: (Default)
Свобода, рівність, сестринство

August 2017

S M T W T F S
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  

Syndicate

RSS Atom

Page Summary

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 21st, 2017 07:41 pm
Powered by Dreamwidth Studios