[identity profile] freya-victoria.livejournal.com

"Мабуть, саме пошуки того “вибраного життя” і привели її до літератури, а заодно й до феміністичних ідей. Героїні двох її повістин – “Людина” і “Царівна” – емансиповані жінки, на відміну від безконечних Ганнусь, Марусь і Явдошок Марка Вовчка та інших тогочасних письменників. “Літературний образ жінки ХIХ століття – «покритки», «бурлачки», «повії», що були квінтесенцією горя, нещастя й немочі, відступив перед «царівною» і «одержимою духом». В українській літературі вперше прозвучав інтелігентний жіночий голос, а разом з ним і феміністична ідея”, – пише Соломія Павличко."
Звідси
[identity profile] freya-victoria.livejournal.com
До уваги киянок! Я б пішла, якби була в Києві :)
Originally posted by [livejournal.com profile] vaenn at і про вихід у реал
Любі друзі, у нас тут внутрішні жарти про профспілку букблоґерів виповизли за межі жартів.



Уже писала на Фейсбучику, що зі свого боку зобов'язуюся розповісти про жіноче читання й читання жінок, про "страшний" тест Бехдель, про ‪#‎readwomen‬ та інший прикольний англомовний про-фем двіж. Якщо стане часу, може ще й про фантастичні премії та скандали з Цуценятами. І це лише моя діляночка, уявіть, яке воно все разом.

За посиланням - велика афішка з усіма подробицями.

Фейсбук-сторінка заходу - онде. Приходьте в гості - познайомимося.
[identity profile] odessa-kid.livejournal.com
Не смог пройти мимо. Пример того, какими люди могут быть дегенератами.
Сувенирный набор "Русские писатели".
На всю русскую литературу только две женщины и те, почему-то голые. Почему они голые, я так и не нашёл ответа.

0jIi6dD6PNQ

tBEUlfLWtfg

tDe5YbYt3H4

YazRiLzRn1E
[identity profile] freya-victoria.livejournal.com
Originally posted by [livejournal.com profile] morreth at ФОНД Дианы Макаровой: Про книгу Діани Макарової "Сектор V. Захалявна книжечка дикого волонтера&
Originally posted by [livejournal.com profile] podzvin_14 at ФОНД Дианы Макаровой: Про книгу Діани Макарової "Сектор V. Захалявна книжечка дикого волонтера".
- А напиши об этом книгу! - это слышит плюс-минус каждый пишущий блогер, фейсбукер, любой, кто даёт хронику событий, или цепь зарисовок.
Некоторые издаются.

- Леди, а когда будет ваша книга ОБ ЭТОМ? - я тоже слышала такое часто.
Я кивала, что-то бормотала в ответ - тем временем неслась вперёд, по фронту и по тылу, и снова по фронту, до книг ли нам в нашей гонке, в нашем графике?

Но рукописи были сданы в заботливые руки (хорошее слово рукопись, хотя кто сейчас пишет, всё больше клавиатуру гнобим)
Но работа уже началась
и Юля Оскольская, наш выпускающий редактор, уже дралась со мной за каждую главу, за каждую буковку...

- Юля, выбрасывай беспощадно!Read more... )дальше слово Читателю.

Так и жили.
Я носилась по фронту, Юля Оскольская и издательство "Баловство" имели здесь тот ещё фронт, работая над книгой.
И вот она выходит.
Она двуязычная - там русский и украинский языки переплетены так, что даже название идёт на двух языках.
Она об Украине - моей истерзанной Украине первых полутора лет войны.
Она о Майдане, и Майдан мой проходит в книге красной линией.
Она о войне, тяжёлом деле - но, я надеюсь, что улыбка там идёт рядом с нашей тяжёлой работой.
- Ух ты. И о войне, и поржать есть над чем. - сказал Некто, третий читатель причёсанной рукописи.

Слово Юле Оскольской, выпускающему редактору:
- Итак, книга, которую мы делали полтора года.
Книга, которую мы задумывали как лирический справочник, и которая выросла - я бы сказала, что в роман, но это не роман, это вполне себе основательный чистой воды эпос. И он прекрасен.
Книга беззастенчиво честная - как, собственно, и ее автор.
Diana Makarova
"Сектор V. Захалявна книжечка дикого волонтера".
Уже буквально через 10 дней, на Арсенале и далее везде.


А вас, мои читатели и мои соратники, мои друзья и просто наблюдающие с симпатией (пусть даже с антипатией), вас всех, кто когда-нибудь связывал своё имя с именем Ф.О.Н.Д.а Дианы Макаровой - тех, кого называю я фондёрами, если даже фондёры эти ни разу не были в Ф.О.Н.Д.е

я просто прошу о репосте.
по той простой причине, что писала не о себе, и не совсем о Ф.О.Н.Д.е - а о вас. В первую очередь о вас, жители Страны Волонтёров.
И о бойцах нашего фронта - в первую очередь о них, украинцах, стоящих на форпосте - востоке нашей страны.

Спасибо, люди.

https://www.facebook.com/fondDM/posts/1732256427033128?ref=notif¬if_t=notify_me_page¬if_id=1460447142499191

Страница на Facebook посвящена книге Дианы Макаровой "Сектор V. Захалявна книжечка дикого волонтера" и будет отражать все события, связанные с нею.

Реквизиты Ф.О.Н.Да Дианы Макаровой.
[identity profile] freya-victoria.livejournal.com
Читаю зараз дуже цікаву книжку, що її написала Марія-Тереза Асмар, християнка з Асірії (днешній Ірак, а тоді - частина Османської імперії). Ця жінка була піонеркою в галузі жіночої освіти в регіоні, що зараз називають Ближнім Сходом. Ще в першій половині 19 сторіччя вона заснувала жіночий коледж в Багдаді.
Я переклала зі скороченнями цей фрагмент (за виданням "
Memoirs of a Babylonian princess", 1844, London : H. Colburn, vol.1, з розділу VII).
"Тим часом, коли я перебувала у будинку мого друга, мені прийшов на думку проект, на який я надалі спрямовувала всі мої сили; а саме, запровадити установу з навчання жінок. Це був проект, що я плекала з ранніх років. Я не була цілком позбавлена засобів. З тим невеликим статком, що в мене ще лишався, разом з допомогою мого друга, що був багатієм і чию співпрацю я не втрачала надію одержати, я мала певну надію спромогтися здійснити моє бажання. Коли я перше торкнулася цієї теми, мій покровитель не хотів і слухати про це, а поставився до цього, як до маячливого прожекту, які міг з'явитися лише в надто оптимістичній чи навіть розладнаній уяві і не здатен був призвести до будь-яких позитивних результатів. Однак, мене було нелегко знеохотити.
Я намагалася збільшити його ентузіазм, размальовуючи в настільки яскравих кольорах, наскільки тільки могла, до якої слави призведе порятунок слабкої статі з нижчого становища, морального та фізичного, в якому вона досі перебуває, та яке щастя супроводжуватиме тих, хто допоможе підвести її до того стану корисності, для якого її створив милостивий Творець.
Яким чином, питала я, були вони принижені до цього становища? Невіглавством. Хто змусив їх залишатися в цьому невіглавстві? Хто збудував греблю, що відводить потоки розуму від їхніх умів? Чоловік. Лише чоловік є винуватцем.Спочатку він відмовляє жінці в засобах досягнення знання, а потім користується її невіглаством, наслідком його власної зневаги, заради виправдання презирства до своєї жертви.
Read more... )

Потім засновницям цього жіночого коледжу все зіпсували християнські місіонери, але це вже інша історія.
[identity profile] meimuna.livejournal.com
"Річард Скаррі (Richard McClure Scarry; 1919-1994) – популярний дитячий письменник та ілюстратор із США. Скаррі написав понад 300 книг, загальний наклад яких складає більше 100 мільйонів примірників. Нещодавно видання Fusion Net звернуло увагу на одну із книг Скаррі — Best Word Book Ever (Найкраща у світі книга слів), а точніше на її перевидання, до якого автора спонукнула критика щодо стереотипного висвітлення ним гендерних ролей і расової приналежності."

Стаття за посиланням http://www.chytomo.com/fetysh/yak-richard-skarri-perevidav-svoyu-knigu-shhobi-pozbutisya-stereotipiv

[identity profile] freya-victoria.livejournal.com
Страшненький текст від Остапа Вишні. Звідси
"Медичного персоналу на селі небагато… От і тут… Село величеньке, хуторами з усіх боків оточене, а лікарня за вісім верстов.
Проте, дякувати милосердному, санітарна неписьменність серед населення потроху ліквідується…
Чимало маємо тут «фахівців» од всіляких хвороб, починаючи від «зглазу» й кінчаючи «сказом», але в жодній галузі так не усвідомився люд православний, як в галузі гінекології, науці дуже делікатній і дуже на селі потрібній…
Не помилимося, коли скажемо, що, мабуть, чи не кожна особа жіночого роду, хоч трішки, а таки знає, що робить, коли лелека кружляє над хатою, щоб принести щасливому хлопчика чи дівчинку…
А є чимало таки й добрих спеціалістів-гінекологів, що мають велику практику, заробляють яйця копами, а полотно сувоями й вирішують гінекологічні справи значно швидше й рішучіше, як харківський професор Хажинський…
Ррраз — і є!
Клінік, операційних кімнат ще нема — операції робляться в хаті або в коморі, або в клуні. Професорують здебільша жінки, але є гінекологи й чоловіки…
Є навіть, як мені розказували, просто собі дяк, що може вам зробить операцію, як оріх розкусити.
Read more... )
[identity profile] freya-victoria.livejournal.com
Декілька фрагментів з книжки Жаклін Рюс "Поступ сучасних ідей. Панорама новітньої науки", присвячених видатній філософці та феміністці Сімоні де Бовуар.


"Сімона де Бовуар народилася в Парижі 1908 р. і в 1929 р. здобула звання викладача філософії в ліцеї. Вона була не тільки свідком та учасницею екзистенціалістського руху, мемуаристом якого вона стала, опублікувавши книжки «Спогади добре вихованої дівчини» (1958 p.), «Сила зрілості» (1960 p.), «Сила речей» (1963 p.), «Всі підсумки підбито» (1972 р.) та «Церемонія прощань» (1981 p.), а й написала кілька романів: «Гостя» (1943 p.), «Усі люди смертні» (1946 p.), «Мандарини» (1954 р.) та ін., в яких вона описує метафізичний стан людини, розкриває надії та розчарування тогочасних інтелектуалів. І, нарешті, вона виявила себе обдарованим есеїстом («Пірр і Цинеас», 1944 p., «За неоднозначну мораль», 1947 p.), що змальовує екзистенціалістську етику, перманентну перемогу свободи і волі в боротьбі за виживання вільного проекту, проти всякого духу серйозності, всякого заперечення свободи на користь цінностей або цілей, що їх вважають за абсолютні. Мораль існує для того, хто хоче в самому осередді людської ухильності та двозначності побудувати й утвердити себе. У своїй праці «За неоднозначну мораль» Сімона де Бовуар описує нігіліста, авантюриста, естета і, відштовхуючись від цих моральних типів, повертається до екзистенціалістської етики.
Read more... )
[identity profile] freya-victoria.livejournal.com
Переклала невеличкий есей зі збірки "The Essential Nawal El Saadawi, A Reader" (Zed Books, London & New York, 2008).

Це моя мати, Зайнаб, навчила мене говорити, а потім - класти слова на папір, або писати. Перше слово, що я вимовила, було "мама", моя мати. Перше слово, що я поклала на папір, було "Наваль", моє ім'я. Коли я пішла до школи, вчитель звелів мені написати ім'я на моєму зошиті. Я написала слово "Наваль". Вчитель сказав, що я маю написати моє повне ім'я, а не тільки особисте. Тож я написала "Наваль Зайнаб". Вчитель розлютився; він стер ім'я моєї матері і наказав мені написати своє прізвище, Ель Саадаві. Ель Саадаві було чужим ім'ям для мене, ім'ям діда, що помер до мого народження.
Я ніколи не любила ім'я Ель Саадаві; воно було як чужорідне тіло, причеплене до мене, але я мусила постійно його писати, на всіх моїх паперах та книгах, поки я не стала відомою як Ель Саадаві для всіх, хто знає мене. Тим не менш, глибоко всередині я ніколи не відчувала, що воно було мною чи моїм справжнім ім'ям.
З дитинства я вела таємний щоденник, на якому я написала моє справжне ім'я: Наваль Зайнаб. Я відчувала сильне прагнення писати. Я хотіла стерти фальшиве ім'я, нав'язане мені. Писання - це людська культурна діяльність, спрямована на висловлення прихованої істини, прихованої справжньої особистості, прихованої мови. Говоріння та писання подібні та різні. Обидва сприяють самовираженню і спілкуванню з іншими, але говоріння давніше, ніж писання. Мовлення - людський інстинкт, закладений в нашому мозку багатьма тисячоліттями еволюційного відбору. Але писання - нещодавнє культурне надбання. Усна мова виникла більш ніж 100,000 років тому. Писання виникло менш ніж 6,000 років тому.
Писання уповільнює нас, змушує нас думати, переосмислювати, споглядати, пов'язувати різноманітні незв'язані ідеї. Під час писання ми не мовчимо. Ми читаємо мовчки те, що пишемо. Оратор більше торкає нас внутрішньо, ніж наше власне читання мовчки. Музика мовлення висушується під час читання мовчки. Коли я пишу, я додаю уявні інтонації до тексту. Читання мовчки - це відносно недавній винахід. Писання - це друга мова, яку треба вивчити. Це може бути візуальна мова, мова жестів.
Найчастіше ідеї приходять до мене, коли я сама, у повній тиші. Я чую, як ідеї рухаються в моїй голові. Я люблю бути на самоті, щоб збагнути свій внутрішній голос. Ця схильність завдавала мені проблем з людьми навколо мене. Мій другий чоловік ставав підозрілим, якщо я залишала наше ліжко, щоб побути на самоті. Коли він бачив, що я пишу, він бажав прочитати те, що я написала.
Read more... )
[identity profile] freya-victoria.livejournal.com
Декілька цитат з передмови єгипетської письменниці-феміністки Наваль Ель Саадаві до збірки "The Essential Nawal El Saadawi, A Reader" (Zed Books, London & New York, 2008).

Про те, чому вона б краще хотіла називатись Наваль Зайнаб, за ім'ям матері:

"Я ніколи не бачила уві сні Ель Саадаві, батька мого батька. Ель Саадаві - незнайоме ім'я незнайомої людини, що померла більш ніж за десять років до того, як я народилась. Він помер від сексуального виснаження, як казали. Ніхто не знав, скільки жінок він запліднив; це було його право, надане йому Богом як чоловіку, народженому з священної чоловічої утроби. Я не бачила фотографій Ель Саадаві. Він помер раніше, ніж в його селі дізнались про фотографії. Я не можу уявити його обличчя в моїх снах, окрім як маленький чоловічий орган. Моя бабуся, його дружина, казала людям, що його орган був дуже малий в порівнянні з іншими чоловіками. Звідки вона знала про інших чоловіків? Я чула, як вона говорила, що він компенсував свій комплекс неповноцінності проникаючи в будь-який отвір в тілі або в стіні.
Я не можу собі уявити, що ім'я цього гіперсексуального чоловіка надруковане на всіх моїх книгах, в усіх мої документах, зокрема, в моєму єгипетському посвідченні особи."

Про клиторідектомію, яку вона зазнала у віці 6 років, про покривало та про те, чому вона стала письменницею:

"Я не знала сексуальної насолоди в своєму житті. Моя любляча держава та моя любляча родина ампутували мій єдиний сексуальний орган, коли я була дитиною. Вони сказали, що це був наказ нашого люблячого Бога. Його велич створила цю частину мого тіла, а потім віддала наказ відрізати її. Це Його Мудрість. Фанатики звинувачували мене в тому, що я не люблю Його за Його справедливість та доброту. За Його наказом я мушу носити покривало, щоб чоловіки не дивились мені в обличчя і не були спокушені моєю красою. Якби я була Богом, я б наказала чоловікам завішувати їхні очі, або я б краще створила їх без очей, ніж завішувати жінок покривалом. Заради справедливості або здорового глузду. Релігійні фанатики непристойно лають жінок за те, що вони не носять покривало. З іншого боку, постмодернові неоліберальні фанатики непристойно лають жінок за те, що вони носять покривало.
Молоді жінки вирішили цей парадокс, покриваючи голови, щоб догодити Богові, і відкриваючи животи, вдягаючи вузькі джинси, щоб догодити вільному ринку. Я почуваюся бездомною вдома та в усіх країнах і місцях в цьому патріархальному капіталістичному мілітаристичному світі, тож письменництво стало моєю домівкою. Ніхто не може відняти цю домівку в мене. Це не посвідчення особи чи громадянство, що може бути відібране."

До речі, до концепціїї вільного ринку Наваль Зайнаб ставиться погано, називаючи його "свободою можновладних експлуатувати менш можновладних".
Щодо громадянства - проти неї був позов з вимогою позбавити її єгипетського громадянства за одну з її п'єс.
[identity profile] freya-victoria.livejournal.com
Originally posted by [livejournal.com profile] tin_tina at Ніла Зборовська. «Феміністичні роздуми. На карнавалі мертвих поцілунків»

Ніла Зборовська. «Феміністичні роздуми. На карнавалі мертвих поцілунків»

(Нила Зборовская. Феминистические раздумья. На карнавале мертвых поцелуев».

Львів, 1999

…В 2011 году ушла из жизни Нила Зборовская. Так же неожиданно, оставив такой же болезненный и незаживающий след, как одиннадцатью годами ранее — ее подруга, неофициальный лидер украинского феминизма, Соломия Павлычко.

Нила Зборовская была одной из ярчайших представительниц того периода украинского феминизма, который начался в конце 80-х голов прошлого века. Наконец-то издали труды основательниц украинского феминизма. Наконец-то перевели иностранные и познакомились с новейшими веяньями. Наконец-то пришли к выводу, что вопрос обретения независимости во всех смыслах слова уже решен — и можно переходить к следующим.

И все тогда были молоды, полны надежд и замыслов, веселы и жизнерадостны. Недаром это время назвали карнавальным.

И недаром книга, с которой для меня начиналась Нила Зборовская, упоминает карнавал прямо в заглавии.

Из авторского предисловия:

Read more... )

[identity profile] umklaidet.livejournal.com
Стащила отсюда

Про Мэри Морстен в Шерлоке )

Самое главное требование, выдвигаемое к «настоящей женщине», самая главная, железобетонная норма – вот эта самая сверхценность отношений. Готовность ради них пойти на все и от чего угодно отказаться. А еще лучше ни с чем и не связываться. Все, что кроме и помимо отношений – это либо мужские игрушки, либо бабские розовые сопли. Дружба, доверие, благородство, сострадание – все хлам, если вне «отношений». Любимое дело, увлечения, собственная личность – тем более в топку. Даже в книгах и фильмах нам с детства положено интересоваться только «отношениями», упуская все на свете, кроме главной интриги – «кто на ком поженится?» (Любопытно, есть ли в мире хоть одно живое разумное существо, на полном серьезе соответствующее этому «закону природы».) В жизни тем более нежелательно от этой генеральной линии уклоняться. Женщине, вписывающейся в эту норму, простят все. Тут не то что Мэри, тут Катерину Измайлову, и ту случалось творческим мужчинам возводить чуть ли не в идеал, потому что при всей своей монструозности главному требованию к идеалу она соответствовала – ради счастья с любимым согласна была пойти на что угодно.

Помню, когда-то, почти в детстве, впервые читая «Мастера и Маргариту», я привычно отмечала в Маргарите эти черты универсального идеала – смысл и счастье ее жизни сосредоточены в любви к Мастеру, и ради этой любви она готова на все, от мелкого хулиганства до сделки с дьяволом. И все же настоящий восторг меня охватил только тогда, когда вдруг оказалось, что готова она – не на все. После стольких испытаний, когда до счастья уже рукой подать, она в последний момент от него отказывается. Всерьез. Не может перешагнуть через сущий пустяк – через обещание, данное Фриде. И, конечно, не потому, что эта совершенно посторонняя женщина вдруг стала ей дороже любимого. Просто в мире, где предательство нормально и обыденно, любви все равно не останется места. Что, разумеется, не такая уж большая потеря для тех, кому важны лишь отношения.

И окончание про Мэри )
[identity profile] void-hours.livejournal.com
Оригинал взят у [livejournal.com profile] void_hours в Андреа Дворкин "Любовь к книгам: мужское/женское/феминистское" (1985)
Перевод главы «Феминизм сегодня» из книги А. Дворкин «Письма из зоны военных действий».
Большое спасибо [livejournal.com profile] frau_zapka за редакторскую правку.


После долгих лет, когда я почти не имела возможности вообще публиковаться в прессе, женщины из музыкального журнала "Hot Wire" предложили мне написать что-нибудь о моей идентичности как писательницы. Тематически это в определенной степени развивает некоторые идеи, затронутые в «Нервном интервью». Когда речь идет о мужчинах-писателях, люди хотят узнать, кто они. К женщинам же просто применяют стереотипы. Предложение от "Hot Wire" дало мне исключительно редкую возможность рассказать что-то о себе, о своей идентичности и развитии.

Я живу странной жизнью, но самое удивительное в ней то, что я все еще люблю книги, верю им и черпаю в них силы — как тогда, когда я была еще юной, невинной и полной надежд. Невинность в первую очередь касалась представлений о том, что потребуется, чтобы выдержать жизнь писательницы — просто чтобы выжить, если она несгибаема, несентиментальна, радикальна, бескомпромиссна и говорит правду. Книги, которыми я зачитывалась в детстве, были написаны гениальными безумцами: Достоевский, Рембо, из еще живых Аллен Гинсберг, Бодлер, похабник Уитмен. Фрейд и Дарвин казались мне великими провидцами, а их работы — плодом причудливого, невероятно сложного воображения. Моя собственная система ценностей как писательницы сформировалась уже тогда; и произведения, написанные женщинами (за исключением «Унесенных ветром» и детских книжек о Нэнси Дрю), вторглись в нее гораздо позже. В восьмом классе на уроках естествознания я и моя лучшая подруга (и возлюбленная) вдвоем писали романы в качестве противоядия от скуки и зубрежки — и в этих романах главными героинями были женщины с огромными амбициями. Мы назвали их в честь Белль Старр и Эмилии Эрхарт: странные имена, необычные женщины — не приземленные, не скучные.
Read more... )

[identity profile] labota.livejournal.com
Originally posted by [livejournal.com profile] labota at Новый отсчёт (2002) - окончание. Глава 4 из книги Марии Свеланд 'Стерва'
Новый отсчёт (2002). Глава 4.
Мария Свеланд, Стерва. Переведено Таней Крис с: Sveland, M – Bitterfittan, Norstedts; 2007

Новый отсчёт (2002) начало
Новый отсчёт (2002) продолжение
Новый отсчёт (2002) продолжение
Новый отсчёт (2002) продолжение

от переводчика: други мои, спасибо за тёплые слова, но редактирование всё же очень приветствуется, не забывайте!

Read more... )

..........................................................................
Предыдущие главы можно прочитать здесь: http://labota.livejournal.com/76457.html
[identity profile] labota.livejournal.com
Originally posted by [livejournal.com profile] labota at Новый отсчёт (2002) - продолжение. Глава 4 из книги Марии Свеланд 'Стерва'
Новый отсчёт (2002). Глава 4.
Мария Свеланд, Стерва. Переведено Таней Крис с: Sveland, M – Bitterfittan, Norstedts; 2007
Новый отсчёт (2002) начало
Новый отсчёт (2002) продолжение
Новый отсчёт (2002) продолжение

Отделение переполнено, и нас отправляют в многоместную палату. Я смотрю на Йохана и ненавижу его за то, что он выглядит удовлетворённым.
- Ну, теперь ты видишь, что я не могу остаться, - говорит он с ноткой жалобы в голосе. Я смотрю на женщину в белом халате, что стоит рядом с нами. Она не отвечает на мой взгляд, лишь глядит вниз, на аппарат идентификации пациентов, с которым она нервно возится.
- У нас, к сожалению, нет одиночных палат сегодня, так что я не думаю, что ваш муж и сын могут остаться на ночь, - тихо говорит она.
Она что, чувствует, как я расстроена? Может быть, чувствует запах моего пота? Может, знает, что высокая температура приводит к нарушениям в психике и поведении?
Read more... )
..........................................................................
Предыдущие главы можно прочитать здесь: http://labota.livejournal.com/76457.html

[identity profile] witch-leticia.livejournal.com
Я сподіваюсь, що не порушу правил спільноти цим записом, але раптом в когось  є стаття Шанталь Муфф "Феминизм, гражданство и радикальная демократическая политика"? Буду дуже вдячна, якщо б ви зі мною нею поділились.
Наперед дякую! 
[identity profile] labota.livejournal.com
Originally posted by [livejournal.com profile] labota at Новый отсчёт (2002) - продолжение. Глава 4 из книги Марии Свеланд "Стерва"
Новый отсчёт (2002). Глава 4.
Мария Свеланд, Стерва. Переведено Таней Крис с: Sveland, M – Bitterfittan, Norstedts; 2007
Новый отсчёт (2002) начало
Новый отсчёт (2002) продолжение

Я просыпаюсь в шесть утра, видимо, оттого, что одна моя грудь стала твердой как камень и болит. Воспаление. Спотыкаясь, бреду в туалет в темноте ноябрьского утра. Где-то я читала, что при воспалении груди нужно держать её в тепле и массировать, поэтому я включаю фен для сушки волос и направляю поток теплого воздуха на грудь. Йохан просыпается от шума и появляется в ванной, и вот тогда я ломаюсь. Сижу и рыдаю.
- Йохан, пожалуйста, не уезжай! У меня болит грудь, я не хочу оставаться сегодня одна!
Йохан выглядит слегка растерянным.
- Но мне нужно ехать. Весь театр в сборе, меня все ждут.
Молоко бежит, из носа бежит, слёзы бегут. Вместо меня – один большой ком слизи, ещё немного – и меня можно смывать в канализацию, и я ору, перекрикивая фен, что мне насрать на его грёбаный театр!
Read more... )
Предыдущие главы можно прочитать здесь: http://labota.livejournal.com/76457.html
[identity profile] labota.livejournal.com
Оригинал взят у [livejournal.com profile] labota в "Как шлюха". Глава из книги Марии Свеланд "Стерва"
Перевести эту главу меня вдохновила Валерия Германика и её фильм "Краткий курс счастливой жизни". По-моему, это одно из самых значительных событий в новейшей истории российского телевидения, которое я не смотрю давным-давно. А этот фильм я посмотрела. Шлюха - самое частое обращение к женщине в этом зеркале современной российской жизни. Шлюхой называет любимый любимую, мать - дочку, дочка - маму, брат - сестру, подруга - подругу. Героиню романа "Стерва", современную успешную шведскую журналистку, начали называть шлюхой примерно лет с 13. Она подробно описывает, кто, когда, зачем и почему. И за что. Сравним?

Огромное личное спасибо Татьяне Набатниковой за общую редакцию текста. (вообще редакционные поправки принимаются с радостью, если что)

Первые три главы книги в моем переводе можно прочитать здесь:http://www.chaskor.ru/article/sterva_27115

Как шлюха
Глава из книги Марии Свеланд «Стерва»
Переведено Таней Крис с: Sveland, M – Bitterfittan, Norstedts; 2007. 

Когда, изнывая, умираешь от желания, и хочешь вот прямо сейчас, то очень легко забыть о степени запрета. И особенно, если ты - женщина, и желаешь не только быть отведанной, но и отведать самой. И если при этом не хочешь, чтобы тебя называли шлюхой. Не имеет значения, сколько тебе лет – тринадцать или тридцать.

Читать дальше страницы три... )
[identity profile] gohatto-n.livejournal.com
Доброго дня. Пишу зараз у журнал статтю про самостійні мандрівки жінок. Хотілося б зробити екскурс у історію питання. Можливо, підкажете, де можна знайти інформацію про вплив феміністичного руху на можливість жінок самостійно мандрувати. Дякую!

Profile

feminism_ua: (Default)
Свобода, рівність, сестринство

August 2017

S M T W T F S
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  

Syndicate

RSS Atom

Page Summary

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 21st, 2017 07:37 pm
Powered by Dreamwidth Studios